арбітр —
(суддя для розв'язання суперечок) посередник, (у спортивних іграх) суддя, (переважно в боксі) рефері// третейський суддя.
Словник синонімів Полюги
арбітр —
АРБІТР – РЕФЕРІ Арбітр, -а. 1. Посередник, третейський суддя тощо. 2. Суддя в спортивних змаганнях. Рефері, невідм., ч. Суддя в спортивних змаганнях – переважно в боксі.
Літературне слововживання
арбітр —
Суддя, розсудник, посередник, див. рефері
Словник чужослів Павло Штепа
арбітр —
-а, ч. 1》 Посередник, суддя, до якого звертаються для розв'язання суперечок, що не підлягають судовому розглядові; третейський суддя. 2》 Програмно-технічний пристрій, що вирішує суперечні випадки.
Великий тлумачний словник сучасної мови
арбітр —
АРБІ́ТР, а, ч. Посередник, суддя, до якого звертаються для розв'язання спорів, що не підлягають судовому розглядові; третейський суддя. Андрій якось непомітно зробився повітовим арбітром усяких заплутаних процесів (Г.
Словник української мови у 20 томах
арбітр —
арбі́тр (франц. arbitre, від лат. arbiter – посередник) 1. Посередник, що його обирають сторони за взаємною згодою або в передбаченому законом порядку з метою розв’язання спору.
Словник іншомовних слів Мельничука
арбітр —
АРБІ́ТР (суддя у справах розв'язання спорів, що не підлягають судовому розглядові), ТРЕТЕ́ЙСЬКИЙ СУДДЯ, ПОСЕРЕ́ДНИК (той, хто сприяє примиренню ворогуючих сторін).
Словник синонімів української мови
арбітр —
АРБІ́ТР, а, ч. Посередник, суддя, до якого звертаються для розв’язання спорів, що не підлягають судовому розглядові; третейський суддя. Маковей хотів мене обрати арбітром у цьому спорі (Письмен. зблизька, 1958, 148); Не кожний критик може бути остаточним арбітром (Смолич, VI, 1959, 108).
Словник української мови в 11 томах
арбітр —
рос. арбитр (фр. arbitre, від латин. arbiter — посередник) — 1. Службова особа, котра розв'язує майнові спори (претензії) між суб'єктами підприємницької діяльності, установами, організаціями. 2. Суддя-член арбітражного суду.
Eкономічна енциклопедія