арбітр
АРБІ́ТР, а, ч. Посередник, суддя, до якого звертаються для розв’язання спорів, що не підлягають судовому розглядові; третейський суддя.
Маковей хотів мене обрати арбітром у цьому спорі (Письмен. зблизька, 1958, 148);
Не кожний критик може бути остаточним арбітром (Смолич, VI, 1959, 108).
Словник української мови (СУМ-11)