бакаляр

бакаля́р

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. бакаляр — БАКАЛЯ́Р, а, ч., заст. 1. Учень середньої школи XVII – першої половини XIX ст. Сюди, поганці-бакаляри! (І. Котляревський); А бакалярів розігнали За те, що шапки не ламали У Острій брамі (Т. Шевченко). 2. Те саме, що бакала́вр...  Словник української мови у 20 томах
2. бакаляр — Бакаля́р, -ра, -рові, -ре! -ля́ри, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. бакаляр — БАКАЛЯ́Р, а, ч., іст. 1. Учень середньої школи в XVII, XVIII і до середини XIX ст. Сюди, поганці-бакаляри! (Котл., І, 1952, 93); А бакалярів розігнали За те, що шапки не ламали У Острій брамі (Шевч., II, 1953, 157). 2. Те саме, що бакала́вр...  Словник української мови в 11 томах
4. бакаляр — Бакаляр, -ра м. 1) Ученикъ, школяръ. Єзуїти цькували народ шляхтою і своїми бакалярами. Стор. І. 219. 2) Учитель дѣтей. Шейк. 3) Дьячекъ. Чуб. І. 231.  Словник української мови Грінченка