бакаляр
БАКАЛЯ́Р, а, ч., іст.
1. Учень середньої школи в XVII, XVIII і до середини XIX ст.
Сюди, поганці-бакаляри! (Котл., І, 1952, 93);
А бакалярів розігнали За те, що шапки не ламали У Острій брамі (Шевч., II, 1953, 157).
2. Те саме, що бакала́вр 1.
Це був з тих старих ще панотців, з тих, що у бакалярів вчились (Свидн., Люборацькі, 1955, 5);
// Дячок, що вчив дітей.
Казав мені бакаляр промовити: "аз, аз". А як же я не вимовив — він по пиці раз, раз! (Пісні та романси.., І, 1956, 293).
Словник української мови (СУМ-11)