бакаляр
БАКАЛЯ́Р, а, ч., заст.
1. Учень середньої школи XVII – першої половини XIX ст.
Сюди, поганці-бакаляри! (І. Котляревський);
А бакалярів розігнали За те, що шапки не ламали У Острій брамі (Т. Шевченко).
2. Те саме, що бакала́вр 2.
Це був з тих старих ще панотців, з тих, що у бакалярів вчились (А. Свидницький);
// Дячок, що вчив дітей.
Казав мені бакаляр промовити: “аз, аз”. А як же я не вимовив – він по пиці раз, раз! (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)