бакаляр —
бакаля́р іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
бакаляр —
БАКАЛЯ́Р, а, ч., заст. 1. Учень середньої школи XVII – першої половини XIX ст. Сюди, поганці-бакаляри! (І. Котляревський); А бакалярів розігнали За те, що шапки не ламали У Острій брамі (Т. Шевченко). 2. Те саме, що бакала́вр...
Словник української мови у 20 томах
бакаляр —
БАКАЛЯ́Р, а, ч., іст. 1. Учень середньої школи в XVII, XVIII і до середини XIX ст. Сюди, поганці-бакаляри! (Котл., І, 1952, 93); А бакалярів розігнали За те, що шапки не ламали У Острій брамі (Шевч., II, 1953, 157). 2. Те саме, що бакала́вр...
Словник української мови в 11 томах
бакаляр —
Бакаляр, -ра м. 1) Ученикъ, школяръ. Єзуїти цькували народ шляхтою і своїми бакалярами. Стор. І. 219. 2) Учитель дѣтей. Шейк. 3) Дьячекъ. Чуб. І. 231.
Словник української мови Грінченка