баламута —
І БАЛАМУТ (підбурювач) бунтівник, г. підбехтувач, р. каламутник; Р. бешкетник; (звідник) зальотник, звабник, спокусник; (риба) скумбрія, макрель.
Словник синонімів Караванського
баламута —
-и, ч., рідко. Те саме, що баламут 1), 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
баламута —
БАЛАМУ́ТА, и, ч., розм., рідко. Те саме, що баламу́т 1, 2. – У волості скажи кому слід, щоб цього баламуту [Ярему] мотузками скрутили, бо він дорогою дряпоне в ліс (П.
Словник української мови у 20 томах
баламута —
див. звабник; легковажний
Словник синонімів Вусика
баламута —
I. БАЛАМУ́Т розм. (той, хто сіє неспокій серед людей, підбурює на заворушення, виступи і т. ін.), БАЛАМУ́ТА розм. рідше, КАЛАМУ́ТНИК розм. рідше, ЗАКОЛО́ТНИК розм. рідше, КОЛО́ТНИК діал. А воєвода вже кричить: — Це ж баламут! Чому він вчить!...
Словник синонімів української мови
баламута —
БАЛАМУ́ТА, и, ч., рідко. Те саме, що баламу́т 1, 2. — У волості скажи кому слід, щоб цього баламуту [Ярему] мотузками скрутили, бо він дорогою дряпоне в ліс (Кочура, Зол.
Словник української мови в 11 томах
баламута —
Баламута, -ти 1) м. = баламут 1. Шейк. 2) ж. Затрудненіе, замѣшательство. Угор.
Словник української мови Грінченка