баламута

І БАЛАМУТ (підбурювач) бунтівник, г. підбехтувач, р. каламутник; Р. бешкетник; (звідник) зальотник, звабник, спокусник; (риба) скумбрія, макрель.

Значення в інших словниках

1. баламута — баламу́та іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. баламута — -и, ч., рідко. Те саме, що баламут 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. баламута — БАЛАМУ́ТА, и, ч., розм., рідко. Те саме, що баламу́т 1, 2. – У волості скажи кому слід, щоб цього баламуту [Ярему] мотузками скрутили, бо він дорогою дряпоне в ліс (П.  Словник української мови у 20 томах
4. баламута — див. звабник; легковажний  Словник синонімів Вусика
5. баламута — I. БАЛАМУ́Т розм. (той, хто сіє неспокій серед людей, підбурює на заворушення, виступи і т. ін.), БАЛАМУ́ТА розм. рідше, КАЛАМУ́ТНИК розм. рідше, ЗАКОЛО́ТНИК розм. рідше, КОЛО́ТНИК діал. А воєвода вже кричить: — Це ж баламут! Чому він вчить!...  Словник синонімів української мови
6. баламута — БАЛАМУ́ТА, и, ч., рідко. Те саме, що баламу́т 1, 2. — У волості скажи кому слід, щоб цього баламуту [Ярему] мотузками скрутили, бо він дорогою дряпоне в ліс (Кочура, Зол.  Словник української мови в 11 томах
7. баламута — Баламута, -ти 1) м. = баламут 1. Шейк. 2) ж. Затрудненіе, замѣшательство. Угор.  Словник української мови Грінченка