Значення в інших словниках
-
благовісний —
[благов’існией] м. (на) -сному/ -с(‘)н'ім, мн. -с(‘)н'і
Орфоепічний словник української мови
-
благовісний —
-а, -е. Який несе добрі вісті, віщує добро; радісний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
благовісний —
БЛАГОВІ́СНИЙ, а, е, уроч. Який несе добрі вісті, віщує добро; радісний. Увесь світ став прислухатися до його [Т. Шевченка] мови, а на Вкраїні вірші його приймали як благовісне пророче слово (Панас Мирний); Мати слухала благовісну річ Паськову...
Словник української мови у 20 томах
-
благовісний —
див. Добрий
Словник синонімів Вусика
-
благовісний —
РА́ДІСНИЙ (який відчуває радість; який виражає радість; сповнений радості, задоволення); ЗРАДІ́ЛИЙ (який відчув радість); УТІ́ШНИЙ (ВТІ́ШНИЙ) (який приносить утіху, радість; який виражає радість, задоволення)...
Словник синонімів української мови
-
благовісний —
Благові́сний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
благовісний —
БЛАГОВІ́СНИЙ, а, е. Який несе добрі вісті, віщує добро; радісний. Увесь світ став прислухатися до його [Т. Шевченка] мови, а на Вкраїні вірші його приймали, як благовіснея пророче слово (Мирний, V, 1955, 312); Мати слухала благовісну річ Паськову...
Словник української мови в 11 томах
-
благовісний —
Благовісний, -а, -е 1) Благовѣщенскій. Із благовісного теляти добра не ждати. Ном. № 420. 2) Полуумный, сумасшедшій. Благовісний, мов у петрівку теля. Ном. № 13795.
Словник української мови Грінченка