благовісний

БЛАГОВІ́СНИЙ, а, е, уроч.

Який несе добрі вісті, віщує добро; радісний.

Увесь світ став прислухатися до його [Т. Шевченка] мови, а на Вкраїні вірші його приймали як благовісне пророче слово (Панас Мирний);

Мати слухала благовісну річ Паськову, вклонялася (К. Гордієнко);

Чому продзвеніла вона [музика] благовісним дзвоном понад усім світом? (О. Довженко);

* Образно. Бернсові слова І досі ще в народній пісні Живуть, як правди річ жива. Як іскри гніву благовісні (М. Бажан).

Значення в інших словниках

1. благовісний — благові́сний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. благовісний — [благов’існией] м. (на) -сному/ -с(‘)н'ім, мн. -с(‘)н'і  Орфоепічний словник української мови
3. благовісний — -а, -е. Який несе добрі вісті, віщує добро; радісний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. благовісний — див. Добрий  Словник синонімів Вусика
5. благовісний — РА́ДІСНИЙ (який відчуває радість; який виражає радість; сповнений радості, задоволення); ЗРАДІ́ЛИЙ (який відчув радість); УТІ́ШНИЙ (ВТІ́ШНИЙ) (який приносить утіху, радість; який виражає радість, задоволення)...  Словник синонімів української мови
6. благовісний — Благові́сний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. благовісний — БЛАГОВІ́СНИЙ, а, е. Який несе добрі вісті, віщує добро; радісний. Увесь світ став прислухатися до його [Т. Шевченка] мови, а на Вкраїні вірші його приймали, як благовіснея пророче слово (Мирний, V, 1955, 312); Мати слухала благовісну річ Паськову...  Словник української мови в 11 томах
8. благовісний — Благовісний, -а, -е 1) Благовѣщенскій. Із благовісного теляти добра не ждати. Ном. № 420. 2) Полуумный, сумасшедшій. Благовісний, мов у петрівку теля. Ном. № 13795.  Словник української мови Грінченка