благовісний
БЛАГОВІ́СНИЙ, а, е. Який несе добрі вісті, віщує добро; радісний.
Увесь світ став прислухатися до його [Т. Шевченка] мови, а на Вкраїні вірші його приймали, як благовіснея пророче слово (Мирний, V, 1955, 312);
Мати слухала благовісну річ Паськову, вклонялася (Горд., II, 1959, 9);
*Образно. Бернсові слова І досі ще в народній пісні Живуть, як правди річ жива. Як іскри гніву благовісні (Бажан, Роки, 1957, 209).
Словник української мови (СУМ-11)