благовісник
БЛАГОВІ́СНИК, а, ч., книжн., рідко. Провісник добра, щастя.
*У порівн. Селяни слухали коваля, як благовісника нових, омріяних часів (Ле, Наливайко, 1957, 145).
Словник української мови (СУМ-11)БЛАГОВІ́СНИК, а, ч., книжн., рідко. Провісник добра, щастя.
*У порівн. Селяни слухали коваля, як благовісника нових, омріяних часів (Ле, Наливайко, 1957, 145).
Словник української мови (СУМ-11)