благовісник —
благові́сник: собственно праздникъ Благовѣщенія, въ производномъ смыслѣ всякая благая (иронически) вѣсть, непріятпая новость [ІФ,1890]
Словник з творів Івана Франка
благовісник —
благові́сник іменник чоловічого роду, істота рідко
Орфографічний словник української мови
благовісник —
-а, ч., книжн., рідко. Провісник добра, щастя.
Великий тлумачний словник сучасної мови
благовісник —
Добровісник
Словник чужослів Павло Штепа
благовісник —
БЛАГОВІ́СНИК, а, ч. 1. бібл. Проповідник Слова Божого. Він [Ісус Христос] настановив одних за апостолів, одних за пророків, а тих за благовісників, а тих за пастирів та вчителів (Біблія. Пер. І.
Словник української мови у 20 томах
благовісник —
див. ангел; Добрий
Словник синонімів Вусика
благовісник —
ПРОВІ́СНИК (той або те, що своєю появою, поведінкою тощо віщує якісь зміни, події і т. ін.), ПЕРЕДВІ́СНИК, ВІ́СНИК, ВІСТУ́Н, ВІЩУ́Н поет., ПОСЛАНЕ́ЦЬ поет., ПЕ́РША ЛА́СТІВКА розм., ПРЕДТЕ́ЧА заст., книжн., уроч.; ПРОРО́К книжн., поет., БЛАГОВІ́СНИК заст.
Словник синонімів української мови
благовісник —
БЛАГОВІ́СНИК, а, ч., книжн., рідко. Провісник добра, щастя. *У порівн. Селяни слухали коваля, як благовісника нових, омріяних часів (Ле, Наливайко, 1957, 145).
Словник української мови в 11 томах
благовісник —
Благовісник, -ка м. 1) Благовѣститель. Чуб. ІІІ. 12. 2) = Благовіщення. Благовісник старший від Великоднє. Фр. Пр. 59. То же значеніе и въ записяхъ Залюбовск., а въ ХСб. І. 74 — праздникъ: соборъ архангела Гавріила 26 марта.
Словник української мови Грінченка