благовісниця

благові́сниця

іменник жіночого роду, істота

книжн.

Значення в інших словниках

1. благовісниця — -і. Жін. до благовісник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. благовісниця — БЛАГОВІ́СНИЦЯ, і, ж., уроч. Жін. до благові́сник 2. * Образно. Дорога й праця – сестри рідні І благовісниці живі (М. Рильський).  Словник української мови у 20 томах
3. благовісниця — Благові́сниця, -ці; -ниці, -ниць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. благовісниця — БЛАГОВІ́СНИЦЯ, і, ж., книжн., рідко. Жін. до благові́сник. *Образно. Дорога й праця — сестри рідні І благовісниці живі (Рильський, Поеми, 1957, 187).  Словник української мови в 11 томах