божище —
-а, с. Бог, ідол. || Фігура бога, ідола.
Великий тлумачний словник сучасної мови
божище —
БО́ЖИ́ЩЕ, а, ч. і с. Язичницький бог, ідол. Здійнявши руки, Святці [жерці] співають вдячні гімни Своєму божищу Ваалу (Леся Українка); // Фігура бога, ідола.
Словник української мови у 20 томах
божище —
БОЖИ́ЩЕ, а, с. Бог, ідол. Здійнявши руки, Святці [жерці] співають вдячні гімни Своєму божищу Ваалу (Л. Укр., І, 1951, 338); // Фігура бога, ідола. [Протей:] Поставлять вражі остров’яни Велике божище мідяне Та й носяться не знати з чим (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 331).
Словник української мови в 11 томах
божище —
Божище, -ща с. Идолъ. К. МХ. 13. Велик Господь, велик і хвален, страшніший над усі божища; бо всі боги — німі статуї, Господь же сотворив вселенну. К. Псал. 221.
Словник української мови Грінченка