божище
БОЖИ́ЩЕ, а, с. Бог, ідол.
Здійнявши руки, Святці [жерці] співають вдячні гімни Своєму божищу Ваалу (Л. Укр., І, 1951, 338);
// Фігура бога, ідола.
[Протей:] Поставлять вражі остров’яни Велике божище мідяне Та й носяться не знати з чим (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 331).
Словник української мови (СУМ-11)