Орфографічний словник української мови

буян

буя́н

іменник чоловічого роду, істота

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. буян — -а, ч. Розбишака, хуліган.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. буян — БУЯ́Н, а, ч., розм., рідко. Розбишака, бешкетник. І дійсно, через тиждень Ілько вже сидів у камері “срочних” між .. дрібними злодіями і буянами (В.  Словник української мови у 20 томах
  3. буян — див. бешкетник; непокірний  Словник синонімів Вусика
  4. буян — Розташована на пристані велика складська споруда для льону, сала або масла.  Архітектура і монументальне мистецтво
  5. буян — Буян, -на м. Непослушный, упрямый волъ. КС. 1898. VII. 46.  Словник української мови Грінченка