буян
БУЯ́Н, а, ч., розм., рідко.
Розбишака, бешкетник.
І дійсно, через тиждень Ілько вже сидів у камері “срочних” між .. дрібними злодіями і буянами (В. Винниченко);
– Ви дивитесь на цих непоправних буянів як на вчених і нешкідливих, ба й безгрішних молодиків, а їх потрібно так притиснути, щоб з них аж юшка потекла (М. Сиротюк).
Словник української мови (СУМ-20)