буянити

БУЯ́НИТИ, ню, ниш, недок., розм., рідко.

Бешкетувати, сваритися.

Він все буянив, колотився, скандалячи з своїми сусідами в кутку, в якому сидів (І. Багряний);

* Образно. Чуєте? Буянить вода. З плескотом, з присвистом туркоче під вербами (В. Близнець).

Значення в інших словниках

1. буянити — буя́нити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. буянити — -ню, -ниш. Бешкетувати, сваритися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. буянити — див. буйствувати  Словник чужослів Павло Штепа