буянити

буя́нити

-ню, -ниш.

Бешкетувати, сваритися.

Значення в інших словниках

1. буянити — буя́нити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. буянити — див. буйствувати  Словник чужослів Павло Штепа
3. буянити — БУЯ́НИТИ, ню, ниш, недок., розм., рідко. Бешкетувати, сваритися. Він все буянив, колотився, скандалячи з своїми сусідами в кутку, в якому сидів (І. Багряний); * Образно. Чуєте? Буянить вода. З плескотом, з присвистом туркоче під вербами (В. Близнець).  Словник української мови у 20 томах