буянити

БУЯ́НИТИ, ню, ниш, недок., розм., рідко.

Бешкетувати, сваритися.

Він все буянив, колотився, скандалячи з своїми сусідами в кутку, в якому сидів (І. Багряний);

* Образно. Чуєте? Буянить вода. З плескотом, з присвистом туркоче під вербами (В. Близнець).