1. Словник української мови у 20 томах

буян

БУЯ́Н, а, ч., розм., рідко.

Розбишака, бешкетник.

І дійсно, через тиждень Ілько вже сидів у камері “срочних” між .. дрібними злодіями і буянами (В. Винниченко);

– Ви дивитесь на цих непоправних буянів як на вчених і нешкідливих, ба й безгрішних молодиків, а їх потрібно так притиснути, щоб з них аж юшка потекла (М. Сиротюк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. буян — буя́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. буян — -а, ч. Розбишака, хуліган. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. буян — див. бешкетник; непокірний Словник синонімів Вусика
  4. буян — Розташована на пристані велика складська споруда для льону, сала або масла. Архітектура і монументальне мистецтво
  5. буян — Буян, -на м. Непослушный, упрямый волъ. КС. 1898. VII. 46. Словник української мови Грінченка