бідняга —
БІДНЯ́ГА, рідко БІДНЯ́КА, и, ч. і ж. Нещасна людина, яка викликає жалість, співчуття. Пропав навік сей Маг бідняга, Порхне душа на другий бік (І. Котляревський); Великий піст настав, – Гордій щось сохнути начав. Бідняка він! За неділь кілька Зісох, зів'яв, як тая квітка! (С. Руданський).
Словник української мови у 20 томах
бідняга —
див. бідний; бідолаха; нещасливий
Словник синонімів Вусика
бідняга —
НЕЩА́СНИЙ у знач. ім. (той, хто зазнав багато лиха, кривди, поневірянь і т. ін.), НЕЩАСЛИ́ВЕЦЬ, НЕЩА́СНИК розм., БЕЗТАЛА́ННИК, БІДОЛА́ШНИЙ розм., БІДОЛА́ХА розм., БІДНЯ́ГА розм., БІДА́К розм. рідше, СЕРДЕ́ШНИЙ розм., СЕРДЕ́ГА розм.
Словник синонімів української мови
бідняга —
Бідня́га, -ги, -зі; -ня́ги, -ня́г і бідня́ка, -ки, -ці; -ня́ки, -ня́к
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
бідняга —
БІДНЯ́ГА, рідко БІДНЯ́КА, и, ч. і ж. Нещасна людина; бідолаха. Пропав навік сей Маг бідняга, Порхне душа на другий бік (Котл., І, 1952, 260); Та от великий піст настав, — Гордій щось сохнути начав. Бідняка він! За неділь кілька Зісох, зів’яв, як тая квітка! (Рудан., Тв., 1956, 81).
Словник української мови в 11 томах