бідняга
БІДНЯ́ГА, рідко БІДНЯ́КА, и, ч. і ж.
Нещасна людина, яка викликає жалість, співчуття.
Пропав навік сей Маг бідняга, Порхне душа на другий бік (І. Котляревський);
Великий піст настав, – Гордій щось сохнути начав. Бідняка він! За неділь кілька Зісох, зів'яв, як тая квітка! (С. Руданський).
Словник української мови (СУМ-20)