біловус —
рідше білоус, -а, ч. 1》 Той, хто має світлі або сиві вуса. 2》 бот. Бур'янова злакова рослина, яка росте в полі й на луках.
Великий тлумачний словник сучасної мови
біловус —
БІЛОВУ́С, рідше БІЛОУ́С, ч. 1. род. а. Той, хто має світлі або сиві вуса. Де ти бавиш, біловусе, де, мій ясний світе? (Сл. Гр.); Трудненько було сказати про цього білоуса – чи сивий він, а чи просто вродився аж таким русявим чоловіком (О. Ільченко).
Словник української мови у 20 томах
біловус —
БІЛОВУ́С, рідше БІЛОУ́С, а, ч. 1. Той, хто має світлі або сиві вуса. Де ти бавиш, біловусе, де, мійясний світе? (Сл. Гр.); Трудненько було сказати про цього білоуса — чи сивий він, а чи просто вродився аж таким русявим чоловіком (Ільч., Козацьк. роду..
Словник української мови в 11 томах
біловус —
Біловус, -са м. 1) Человѣкъ съ русыми усами. Де ти бавиш, біловусе, де, мій ясний світе? Федьк. І. 25. 2) Человѣкъ съ сѣдыми усами.
Словник української мови Грінченка