білянка —
-и, ж., розм. 1》 Світловолоса чи білолиця жінка, дівчина; білявка. 2》 рідко. Білість обличчя (супроти ластовиння, веснянок).
Великий тлумачний словник сучасної мови
білянка —
БІЛЯ́НКА, и, ж., розм. 1. Світловолоса жінка, дівчина; білявка. Певно знала – не зустрітись більш, Не обнять тобі сестри, білянко (М. Шеремет). 2. рідко. Білість обличчя (на противагу ластовинню, веснянкам). – Ластівко, ластівко! На тобі веснянки, дай мені білянки! (Номис).
Словник української мови у 20 томах
білянка —
(-и) ж.; мол.; жарт. Те саме, що білка. ПСУМС, 8.
Словник жарґонної лексики української мови
білянка —
БЛОНДИ́НКА, БІЛЯ́ВКА розм., БІЛЯ́НКА розм., поет., рідше. Ліля — блондинка, пишні локони падають на плечі (О. Корнійчук); Певно знала — не зустрітись більш, Не обнять тобі сестри, білянко... (М. Шеремет).
Словник синонімів української мови
білянка —
БІЛЯ́НКА, и, ж., розм. 1. Світловолоса або білолиця жінка, дівчина; білявка. Певно знала — не зустрітись більш. Не обнять тобі сестри, білянко (Шер., Дорога.., 1957, 81). 2. рідко. Білість обличчя (на протилежність до ластовиння, веснянок).
Словник української мови в 11 томах
білянка —
Білянка, -ки ж. 1) Бѣлизна лица (въ противоположность веснянка — веснушка). По народному повѣрью, имѣющій веснушки на лицѣ долженъ весною, увидѣвъ ласточку, сказать: «Ластівко, ластівко! на тобі веснянки, дай мені білянки!» Ном. № 226. Чуб. І. 59.
Словник української мови Грінченка