білянка

БІЛЯ́НКА, и, ж., розм.

1. Світловолоса або білолиця жінка, дівчина; білявка.

Певно знала — не зустрітись більш. Не обнять тобі сестри, білянко (Шер., Дорога.., 1957, 81).

2. рідко. Білість обличчя (на протилежність до ластовиння, веснянок).

— Ластівко, ластівко! На тобі веснянки, дай мені білянки! (Номис, 1864, № 226).

Значення в інших словниках

1. білянка — біля́нка іменник жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. білянка — -и, ж., розм. 1》 Світловолоса чи білолиця жінка, дівчина; білявка. 2》 рідко. Білість обличчя (супроти ластовиння, веснянок).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. білянка — БІЛЯ́НКА, и, ж., розм. 1. Світловолоса жінка, дівчина; білявка. Певно знала – не зустрітись більш, Не обнять тобі сестри, білянко (М. Шеремет). 2. рідко. Білість обличчя (на противагу ластовинню, веснянкам). – Ластівко, ластівко! На тобі веснянки, дай мені білянки! (Номис).  Словник української мови у 20 томах
4. білянка — (-и) ж.; мол.; жарт. Те саме, що білка. ПСУМС, 8.  Словник жарґонної лексики української мови
5. білянка — БЛОНДИ́НКА, БІЛЯ́ВКА розм., БІЛЯ́НКА розм., поет., рідше. Ліля — блондинка, пишні локони падають на плечі (О. Корнійчук); Певно знала — не зустрітись більш, Не обнять тобі сестри, білянко... (М. Шеремет).  Словник синонімів української мови
6. білянка — Білянка, -ки ж. 1) Бѣлизна лица (въ противоположность веснянка — веснушка). По народному повѣрью, имѣющій веснушки на лицѣ долженъ весною, увидѣвъ ласточку, сказать: «Ластівко, ластівко! на тобі веснянки, дай мені білянки!» Ном. № 226. Чуб. І. 59.  Словник української мови Грінченка