білястий
БІЛЯ́СТИЙ, рідко БІЛА́СТИЙ, а, е. Трохи білий; білуватий.
Він одначе на виду був трохи схожий на маленького делікатного хлопчика з.. м’якими білястими кучерявими васильками на висках (Н.-Лев., І, 1956, 585);
Косинка, зв’язана вузликом під бородою, зливалась з її лицем в одну біласту пляму (Коцюб., II, 1955, 377);
Небо від спеки було білясте, наче вкрите полудою (Гончар, II, 1959, 293).
Словник української мови (СУМ-11)