білястий
БІЛЯ́СТИЙ, рідко БІЛА́СТИЙ, а, е.
З білим відтінком; білуватий.
Він одначе на виду був трохи схожий на маленького делікатного хлопчика з .. м'якими білястими кучерявими васильками на висках (І. Нечуй-Левицький);
Косинка, зв'язана вузликом під бородою, зливалась з її лицем в одну білясту пляму (М. Коцюбинський);
Небо від спеки було білясте, наче вкрите полудою (О. Гончар);
Примружив білясті очі [Попов], пошкрібся в баках і позіхнув (Василь Шевчук);
Біляста парасолька медузи буває завбільшки з футбольний м'яч (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)