білянка
БІЛЯ́НКА, и, ж., розм.
1. Світловолоса жінка, дівчина; білявка.
Певно знала – не зустрітись більш, Не обнять тобі сестри, білянко (М. Шеремет).
2. рідко. Білість обличчя (на противагу ластовинню, веснянкам).
– Ластівко, ластівко! На тобі веснянки, дай мені білянки! (Номис).
Словник української мови (СУМ-20)