вдовин — Орфографічний словник української мови

вдовин — (удовин), -а, -е. Який належить удові або властивий їй. Великий тлумачний словник сучасної мови
вдовин — ВДОВИ́Н (УДОВИ́Н), а́, е́. Прикм. до вдова́; належний удові. І синові за три копи Жупанок купила, Щоб і воно, удовине, До школи ходило (Т. Шевченко); І вдовине жито поспіло, та нема кому його жати (М. Словник української мови у 20 томах
вдовин — ВДО́ВИН (УДО́ВИН), а, е. Який належить удові або властивий їй. І синові за три копи Жупанок купила, Щоб і воно, удовине, До школи ходило (Шевч., І, 1951, 232); І вдовине жито поспіло, та нема кому його жати (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
вдовин — Вдовин, -на, -не = удовин. Словник української мови Грінченка