верба —
[веирба] -би, д. і м. -б'і, кл. вербо, мн. вербие, верб дв'і веирби
Орфоепічний словник української мови
верба —
-и, ж. Дерево або кущ із гнучким гіллям, цілісними листками і зібраними в сережки одностатевими квітками. Плакуча верба — вид верби, що має довгі звислі гілки.
Великий тлумачний словник сучасної мови
верба —
ВЕРБА́, и́, ж. Дерево або кущ родини вербових із гнучким гіллям, цілісними листками і зібраними в сережки одностатевими дводомними квітками. А над самою водою Верба похилилась (Т. Шевченко); Хутірець обріс вербами та осокорами (І.
Словник української мови у 20 томах
верба —
Верба й дівчина прийметься денебудь. Верба скоро приймається, де є хоч троха вогкости, а дівчина скоро зживається, привикає вдомі свого чоловіка. Де є верба, там є й вода. Верби ростуть буйно над потоками та ріками. Показує грушки на вербі.
Приповідки або українсько-народня філософія
верба —
Дерево або кущ пн. півкулі; відзначається швидким ростом; в Україні бл. 30 видів; найпоширеніші: в. біла, в. ламка, в. гостролиста (шелюга), в. 3-тичинкова (білолоз), в. 5-тичинкова (верболіз); квітка...
Універсальний словник-енциклопедія
верба —
золоті́ ве́рби росту́ть. Нічого путнього не виходить. От тепер, думаю, щось та буде, бо де Хаброня ступить, там золоті верби ростуть (І. Нечуй-Левицький); — Від його панського слова золоті верби ростуть (М. Стельмах); — Додому зараз!...
Фразеологічний словник української мови
верба —
ВЕРБА́ (дерево, рідше — кущ із гнучким гіллям, цілісними листками й зібраними в сережки одностатевими квітками), РОКИ́ТА рідше. Кругом його (каменя) росли густі лози та верби (І. Нечуй-Левицький); Густими гілками покрита й повита, На райській долині стояла рокита Розкішно і пишно (Я. Щоголів).
Словник синонімів української мови
верба —
Верба́, -би́, -бі́, ве́рбо! ве́рби, верб. Дві (три) вербі́ і дві (три) верби́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
верба —
ВЕРБА́, и́, ж. Дерево або кущ з гнучким гіллям, цілісними листками і зібраними в сережки одностатевими квітками. А над самою водою Верба похилилась (Шевч., II, 1953, 8); Хутірець обріс вербами та осокорами (Мик., II, 1957, 18).
Словник української мови в 11 томах
верба —
Верба, -би ж. Верба, ветла, Salix. Шумлять верби в кінці греблі, що я насадила. Мет. 113. Не стояла б до півночі з милим під вербою. Шевч. 12. Будь високий як верба, а багатий як земля. посл. у його на вербі груші ростуть.
Словник української мови Грінченка