верба
ВЕРБА́ (дерево, рідше — кущ із гнучким гіллям, цілісними листками й зібраними в сережки одностатевими квітками), РОКИ́ТА рідше. Кругом його (каменя) росли густі лози та верби (І. Нечуй-Левицький); Густими гілками покрита й повита, На райській долині стояла рокита Розкішно і пишно (Я. Щоголів).
Словник синонімів української мови