Орфографічний словник української мови

верзякання

верзя́кання

іменник середнього роду

вульг.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. верзякання — -я, с., вульг. Дія за знач. верзякати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. верзякання — ВЕРЗЯ́КАННЯ, я, с., вульг. Дія за знач. верзя́кати. – Одумайся, Бога ради, Тарасе! – каже Шрам (уже йому докучило слухати п'яне верзякання) (П.  Словник української мови у 20 томах
  3. верзякання — див. балаканина  Словник синонімів Вусика
  4. верзякання — ВЕРЗЯ́КАННЯ, я, с., вульг. Дія за знач. верзя́кати. Дожилися, що мусимо слухати дурного верзякання якогось задрипаного купчини, що вилупився десь на хуторі в свинячому хліві (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 437).  Словник української мови в 11 томах
  5. верзякання — Верзякання, -ня с. Нескладная болтовня. Уже йому докучило слухати п'яне верзякання. К. ЧР. 67.  Словник української мови Грінченка