верзякання
ВЕРЗЯ́КАННЯ, я, с., вульг. Дія за знач. верзя́кати.
Дожилися, що мусимо слухати дурного верзякання якогось задрипаного купчини, що вилупився десь на хуторі в свинячому хліві (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 437).
Словник української мови (СУМ-11)