Орфографічний словник української мови

верчик

ве́рчик

іменник чоловічого роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. верчик — -а, ч. 1》 розм. Скручений жмут чого-небудь або що-небудь загорнене, згорнене; згорток. 2》 діал. Плетений бублик.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. верчик — ВЕ́РЧИК, а, ч. 1. розм. Скручений жмут чого-небудь або що-небудь загорнене, згорнене; згорток. А Чіпка .. забереться в ожеред соломи та й давай з неї то верчики крутити, то хрести вив'язувати...  Словник української мови у 20 томах
  3. верчик — див. жмут  Словник синонімів Вусика
  4. верчик — Ве́рчик, ве́рчика; ве́рчики, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. верчик — ВЕ́РЧИК, а, ч. 1. розм. Скручений жмут чого-небудь або що-небудь загорнене, згорнене; згорток. А Чіпка.. забереться в ожеред соломи та й давай з неї то верчики крутити, то хрести вив’язувати… (Мирний, II, 1954, 53)...  Словник української мови в 11 томах
  6. верчик — Верчик, -ка м. 1) ум. отъ верч. Христя скрутила верчик соломи. Мир. Пов. І. 117. 2) Сплетенный бубликъ.  Словник української мови Грінченка