верчик

Верчик, -ка

м.

1) ум. отъ верч. Христя скрутила верчик соломи. Мир. Пов. І. 117.

2) Сплетенный бубликъ.

Значення в інших словниках

1. верчик — ве́рчик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. верчик — -а, ч. 1》 розм. Скручений жмут чого-небудь або що-небудь загорнене, згорнене; згорток. 2》 діал. Плетений бублик.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. верчик — ВЕ́РЧИК, а, ч. 1. розм. Скручений жмут чого-небудь або що-небудь загорнене, згорнене; згорток. А Чіпка .. забереться в ожеред соломи та й давай з неї то верчики крутити, то хрести вив'язувати...  Словник української мови у 20 томах
4. верчик — див. жмут  Словник синонімів Вусика
5. верчик — Ве́рчик, ве́рчика; ве́рчики, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. верчик — ВЕ́РЧИК, а, ч. 1. розм. Скручений жмут чого-небудь або що-небудь загорнене, згорнене; згорток. А Чіпка.. забереться в ожеред соломи та й давай з неї то верчики крутити, то хрести вив’язувати… (Мирний, II, 1954, 53)...  Словник української мови в 11 томах