верчик —
ве́рчик іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
верчик —
-а, ч. 1》 розм. Скручений жмут чого-небудь або що-небудь загорнене, згорнене; згорток. 2》 діал. Плетений бублик.
Великий тлумачний словник сучасної мови
верчик —
ВЕ́РЧИК, а, ч. 1. розм. Скручений жмут чого-небудь або що-небудь загорнене, згорнене; згорток. А Чіпка .. забереться в ожеред соломи та й давай з неї то верчики крутити, то хрести вив'язувати...
Словник української мови у 20 томах
верчик —
ВЕ́РЧИК, а, ч. 1. розм. Скручений жмут чого-небудь або що-небудь загорнене, згорнене; згорток. А Чіпка.. забереться в ожеред соломи та й давай з неї то верчики крутити, то хрести вив’язувати… (Мирний, II, 1954, 53)...
Словник української мови в 11 томах
верчик —
Верчик, -ка м. 1) ум. отъ верч. Христя скрутила верчик соломи. Мир. Пов. І. 117. 2) Сплетенный бубликъ.
Словник української мови Грінченка