вершій —
-я, ч. Робітник, що укладає верх стогу, скирти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вершій —
ВЕРШІ́Й, я́, ч., рідко. Робітник, що укладає верх стогу, скирти, копиці. Вершія нема на оцей стіг (Сл. Гр.).
Словник української мови у 20 томах
вершій —
ВЕРШІ́Й, я́, ч. Робітник, що укладав верх стогу, скирти. Вершія нема на оцей стіг (Сл. Гр.).
Словник української мови в 11 томах
вершій —
Вершій, -шія м. Работникъ, заканчивающій верхъ стога. Вершія немає на оцей стіг. Волч. у.
Словник української мови Грінченка