вершій

верші́й

-я, ч.

Робітник, що укладає верх стогу, скирти.

Значення в інших словниках

1. вершій — верші́й іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. вершій — ВЕРШІ́Й, я́, ч., рідко. Робітник, що укладає верх стогу, скирти, копиці. Вершія нема на оцей стіг (Сл. Гр.).  Словник української мови у 20 томах
3. вершій — ВЕРШІ́Й, я́, ч. Робітник, що укладав верх стогу, скирти. Вершія нема на оцей стіг (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
4. вершій — Вершій, -шія м. Работникъ, заканчивающій верхъ стога. Вершія немає на оцей стіг. Волч. у.  Словник української мови Грінченка