вечірник

вечі́рник

іменник чоловічого роду, істота

розм.

Значення в інших словниках

1. вечірник — -а, ч., розм. Людина, яка вчиться або працює у вечірню зміну.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. вечірник — ВЕЧІ́РНИК, а, ч., розм. Людина, яка поєднує навчання у вечірні години з роботою. На фабриці для дев'ятикласників знайшлося чимало справ. Допомагали вечірникам готувати уроки, ..  Словник української мови у 20 томах
3. вечірник — ВЕЧІ́РНИК, а, ч., розм. Людина, що вчиться або працює у вечірню зміну. Працювати і вчитись — це нелегке завдання. Тому заочник і вечірник повинен бути оточений увагою і піклуванням (Рад. Укр., 5.VII 1961, 3).  Словник української мови в 11 томах