вечірник
ВЕЧІ́РНИК, а, ч., розм. Людина, що вчиться або працює у вечірню зміну.
Працювати і вчитись — це нелегке завдання. Тому заочник і вечірник повинен бути оточений увагою і піклуванням (Рад. Укр., 5.VII 1961, 3).
Словник української мови (СУМ-11)