винуватиця

винува́тиця

іменник жіночого роду, істота

Значення в інших словниках

1. винуватиця — -і. Жін. до винуватець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. винуватиця — ВИНУВА́ТИЦЯ, і, ж. Жін. до винува́тець. Її єдину вважала [Дзвінка] винуватицею свого нещастя (В. Гжицький); Мусять шмагонути кожна [із послушниць] винуватицю як слід, по заголеному тілу... (О.  Словник української мови у 20 томах
3. винуватиця — Винува́тиця, -ці; -тиці, -тиць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. винуватиця — ВИНУВА́ТИЦЯ, і, ж. Жін. до винува́тець. Мусять шмагонути кожна [із послушниць] винуватицю, як слід, по заголеному тілу… (Гончар, Таврія, 1952, 127); Її [княгиню] єдину вважала [Дзвінка] винуватицею свого нещастя (Гжицький, Опришки, 1962, 82).  Словник української мови в 11 томах