Орфографічний словник української мови

випрохування

випро́хування

іменник середнього роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. випрохування — -я, с. Дія за знач. випрохувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. випрохування — ВИПРО́ХУВАННЯ, я, с. Дія за знач. випро́хувати. – Її батько своїм ходінням та своїми випрохуваннями увірився мені! (Б. Грінченко); Перед обличчям проблеми, яку змалював Васько Мурченко, все, що б він зараз не говорив, звучало як виправдовування чи випрохування поблажки (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
  3. випрохування — Випро́хування, ви́прохання, -ння  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. випрохування — ВИПРО́ХУВАННЯ, я, с. Дія за знач. випро́хувати. — Її батько своїм ходінням та своїми випрохуваннями увірився мені! (Гр., II, 1963, 109).  Словник української мови в 11 томах