випрохування

ВИПРО́ХУВАННЯ, я, с.

Дія за знач. випро́хувати.

– Її батько своїм ходінням та своїми випрохуваннями увірився мені! (Б. Грінченко);

Перед обличчям проблеми, яку змалював Васько Мурченко, все, що б він зараз не говорив, звучало як виправдовування чи випрохування поблажки (із журн.).

Значення в інших словниках

1. випрохування — випро́хування іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. випрохування — -я, с. Дія за знач. випрохувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. випрохування — Випро́хування, ви́прохання, -ння  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. випрохування — ВИПРО́ХУВАННЯ, я, с. Дія за знач. випро́хувати. — Її батько своїм ходінням та своїми випрохуваннями увірився мені! (Гр., II, 1963, 109).  Словник української мови в 11 томах