випрохування —
випро́хування іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
випрохування —
-я, с. Дія за знач. випрохувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
випрохування —
ВИПРО́ХУВАННЯ, я, с. Дія за знач. випро́хувати. – Її батько своїм ходінням та своїми випрохуваннями увірився мені! (Б. Грінченко); Перед обличчям проблеми, яку змалював Васько Мурченко, все, що б він зараз не говорив, звучало як виправдовування чи випрохування поблажки (із журн.).
Словник української мови у 20 томах
випрохування —
ВИПРО́ХУВАННЯ, я, с. Дія за знач. випро́хувати. — Її батько своїм ходінням та своїми випрохуваннями увірився мені! (Гр., II, 1963, 109).
Словник української мови в 11 томах