виродок —
-дка, ч. 1》 Зовнішньо потворна людина. 2》 Людина, що втратила кращі якості; недолюдок. || лайл.
Великий тлумачний словник сучасної мови
виродок —
ВИ́РОДОК, дка, ч. 1. Зовнішньо потворна людина, тварина. Тут знову зацокотіла сорока: – Де вже я не літала, де не бувала, а таких виродків, як у сови, ніде не бачила.
Словник української мови у 20 томах
виродок —
НЕДО́ЛЮДОК зневажл., лайл. (про людину, що втратила свої людські риси й не гідна цього звання через свої потворні, жахливі вчинки, дії), НЕДО́ЛЮД зневажл., лайл., НЕ́ЛЮД перев. мн., зневажл., БУЗУВІ́Р лайл., ПОТВО́РА зневажл., ВИ́РОДОК зневажл., лайл.
Словник синонімів української мови
виродок —
ВИ́РОДОК, дка, ч. 1. Зовнішньо потворна людина. 2. Людина, що втратила кращі якості; недолюдок. Партія допомогла викрити і розгромити цих виродків, запроданців чужоземних розвідок (Донч., VI, 1957, 597); Виродок роду людського, — думав Іван Мусійович.
Словник української мови в 11 томах
виродок —
Ви́родок, -дка м. Выродокъ. см. вирід. Мав уродиться чоловік, та вилупивсь виродок. Ном. № 2917. Всі люде як люде, а ти мов виродок який. О. 1862. II. 25.
Словник української мови Грінченка