Значення в інших словниках
-
височінь —
-і, ж. 1》 Простір на великій віддалі від землі. 2》 перен. Високий, значний рівень розвитку чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
височінь —
ВИСОЧІ́НЬ, і, ж. Те саме, що висота́ 1, 2, 4. Яка широчінь та височінь! Як широко розступилось навкруги небо! (І. Нечуй-Левицький); Весь ясний соняшниковий світ стояв нерухомо, наче хор вродливих дітей, що втупили у височінь свої радісні обличчя (О.
Словник української мови у 20 томах
-
височінь —
див. висота
Словник синонімів Вусика
-
височінь —
ВИСОТА́ (простір на великій віддалі від землі), ВИСОЧИНА́, ВИСОЧІ́НЬ, ВИШИНА́, ВИСО́КІСТЬ, ПІДХМА́Р'Я перев. поет., ПІДНЕБЕ́ССЯ перев. поет., ВИСЬ поет., ПІДНЕБЕ́СНІСТЬ рідко. І сонця радіснеє коло світить нам буде з висоти (В. Сосюра); Настав вечір.
Словник синонімів української мови
-
височінь —
Височі́нь, -чині́, -чині́, -чі́нню (непр. відм., окрім ор., від височиня́)
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
височінь —
ВИСОЧІ́НЬ, і, ж. 1. Простір на великій віддалі від землі. Яка широчінь та височінь! Як широко розступилось навкруги небо! (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
-
височінь —
Височінь, -ні ж. = височиня. Желех.
Словник української мови Грінченка