височінь
ВИСОЧІ́НЬ, і, ж.
Те саме, що висота́ 1, 2, 4.
Яка широчінь та височінь! Як широко розступилось навкруги небо! (І. Нечуй-Левицький);
Весь ясний соняшниковий світ стояв нерухомо, наче хор вродливих дітей, що втупили у височінь свої радісні обличчя (О. Довженко);
Зщулься, зберись у крихітну грудочку, мізерну, безпорадну перед цією величчю, перед височінню гранітних стін, об'єднаних кольоровим склом бані (В. Винниченко);
І коли тепер у нас спорт організовано, піднесено на нечувану височінь, .. в кожній сім'ї – чи стрибун, чи бігун, чи штангіст (Остап Вишня);
Це його заслуга, що завод піднісся на втрачену за роки розрухи височінь! (Ю. Шовкопляс).
Словник української мови (СУМ-20)