вишкір —
ВИ́ШКІР, у, ч., розм. 1. Загальний вигляд рота, пащі з розтуленими губами й відкритими зубами, а також манера вишкірятися. Селімбей примусив себе навіть усміхнутися, .. правда, усмішка його скоріше нагадувала вовчий вишкір (Б.
Словник української мови у 20 томах